Відзначили ювіляра

                                     

    21 листопада 2013 року у великій залі засідань Будинку рад працівники установ і  організацій району, представники громадськості  та засобів масової інформації привітали з 85-річчям від дня народження директора Монастирищенського машинобудівного заводу у 1966-1989 роках, Почесного громадянина району Михайла Пилиповича Дриги.
    Звертаючись до ювіляра, голова районної ради Ігор Нестеренко зазначив: «Ви пройшли велику і складну школу життя. Долею судилося бачити одну з найжорстокіших воєн в історії людства на власні очі, пережити її вразливою душею та чутливим серцем.
     Прагнення бачити понівечену рідну землю оновленою і квітучою, бути корисним народній справі спонукало Вас до вибору професії, яка стала змістом всього Вашого життя.
     Майже півстоліття тому монастирищенська земля радо прийняла Вас - молодого керівника, ентузіаста – на той час навіть не здогадуючись, що саме Ви є та людина, від якої залежить її майбуття  і процвітання, з іменем якої назавжди уособлюватиметься золота епоха розквіту і слави Монастирищенського краю.
     І Ви це довели справою усього Вашого життя!
    Подібно до маленької зернини хліба, що потрапила у благодатний грунт, разом з флагманом машинобудування Радянського Союзу – Монастирищенським машинобудівним заводом  - стрімко розбудовувалося містечко Монастирище, міцнів район, зростав добробут його жителів.
    І сьогодні жителі району з великою шаною і любов’ю пов’язують це з Вашим іменем – іменем Будівничого, Наставника, Людини-епохи.»
    Слова вітання на адресу ювіляра звучали від голови райдержадміністрації Володимира Басанця, директора ДП «Теплокомуненерго» Сергія Крохмального, головного лікаря центральної районної лікарні Володимира Чуйка.
 
Біографічна довідка
 
    Життєвий плин Михайла Пилиповича розпочався 21 листопада 1928 року в селі Михайлівці Кам’янського району Черкаської області.
    Батьки Михайла трудилися в колгоспі. Його дитинство випробовували голод, важкі роки війни. В 1935 році став учнем місцевої школи. Що таке  окупація фашистами ще школярем добре пізнав аж до 7 січня 1944 року, коли рідне село визволяли радянські воїни. У серпні того ж таки року вступив до Смілянського технікуму харчової промисловості, в 1948 закінчив його з відзнакою, постійно був старостою групи. На цьому не зупинився  - як не було важко у повоєнні роки, а навчання таки переважило, і в тому ж році вступив до Київського політехнічного інституту, на зварювальний факультет. Після закінчення інституту молодий фахівець отримав направлення на суднобудівний завод в місті Поті Грузинської республіки.
   На заводі працював старшим технологом, майстром, викладачем у вечірньому  технікумі, консультантом по зварці металів у різних підприємствах міста і порту.
     А потім був 1957 рік, коли так склалися сімейні обставини, що повернувся в Україну. Працював у Золотоноші на машинобудівному заводі – ведучим конструктором, начальником цеху, головним інженером.
     З Монастирищем Михайла Пилиповича поєднує травень 1966 року, коли за направленням обкому партії  був призначений директором машинобудівного заводу. На цій посаді пропрацював 23 роки – по січень 1989 року.
     За досягнуті високі показники колективу машинобудівного заводу та його директору М.П.Дризі вручено ордени Трудового Червоного Прапора.
 
Виконавчий апарат районної ради
Повернутись