Пам ять про загиблого Героя житиме вічно

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну

    Вона, як і ти, була в мене одна...      

 

  Сьогодні, 31 січня,  минає два роки з того часу, як загинув наш земляк - Герой Руслан Нищик.

  Руслан Петрович Нищик народився 24 червня 1991 року в селі Аврамівка Монастирищенського району.

 Після закінчення школи, Руслан вступив на навчання до Монастирищенського професійного ліцею. А в серпні 2014 року  був мобілізований та направлений для проходження  військової служби до окремої механізованої бригади в Житомирську область.

      Але війна, яка триває й досі на Сході держави, 31 січня 2015 року обірвала його молоде життя. У вічній скорботі залишилась його мати, сестра, племінники, рідні, близькі та друзі. Але пам’ять про гарну людину повік залишиться у серцях всіх, хто його знав і завжди пам’ятатиме... 

 Він жив по честі та совісті. Його справи говорять самі за себе. 

    Нищик Руслан Петрович вирізнявся міцним характером, був ініціативним, відповідальним, принциповим у виконанні визначених завдань. Із життя пішов як Герой, бо був патріотом і любив рідну Україну.

    Світла пам’ять про нього назавжди залишиться з нами. 

  Нехай земля буде пухом та Царство небесне ! Вічна пам’ять і шана.......

    Виконавчий апарат районної ради 

Повернутись