Невтомний дослідник історії Монастирищенського краю

  
                                                         
 
 
  13 січня Почесний громадянин міста та району, автор численних видань з історії нашого краю Іван Іванович Волошенко приймав вітання із 90-річним ювілеєм від рідних та друзів, очільників  міста та району, керівників громадських організацій, однодумців та шанувальників, поціновувачів його таланту й неоціненних праць.
  Цього дня ювіляра щиро привітали і вручили Вітальні адреси та подарунки голова райдержадміністрації В.Г.Басанець, голова районної ради І.І.Нестеренко, керуючий справами виконавчого апарату районної ради О.С.Токмач, заступник міського голови В.Я.Храновський, голови міської та районної організацій ветеранів війни і праці В.М.Мамалига та М.Г.Терещук, працівники районного відділу культури, місцевого краєзнавчого музею, представники організацій, установ, з якими постійно співпрацював ювіляр, рідні, друзі та знайомі.
   Всі бажали Івану Івановичу міцного здоров’я, родинного тепла, людської вдячності та натхнення на многії-многії літа. 
  ...Івана Івановича Волошенка знають, як чудового учителя, охоронця пам’яток історії та культури району, як одного із провідних організаторів районного музею, музею з історії МТС, сільських музеїв. Колись палкий пропагандист радянського способу життя, нині він – прибічник незалежної України та її національних традицій. Бо вважає, що національні прагнення українців – вище будь-яких ідеологій, що існують світові закономірності, діалектика життя, котрі вимагають всі кращі надбання минулого залишити, викинувши на звалище історії все негативне та несправедливе. Потрібно творити нове…
    Народився Іван Волошенко в звичайній сільській російській родині на Білгородщині, в селі Прохорівка. Його юність припала на передвоєнні та роки Великої Вітчизняної. Тому, як і тисячі юнаків того часу, Іван Іванович мріяв про кар’єру військового. І коли його, як комсомольця-активіста направили навчатися до Курської спецшколи Військово-повітряних сил, вважав це неабияким успіхом. Другою сходинкою до здійснення мрії було навчання в Челябінському училищі штурманів дальньої авіації. З січня 1945 року і до закінчення війни здійснював бойові вильоти. Має військове звання капітана, нагороджений орденами Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького.
    Після війни льотна частина Івана Волошенка дислокувалася в Умані. Там же юнак познайомився  з чарівною дівчиною з Цибулева – Марією, студенткою медучилища. Невдовзі одружилися.
    Обставини склалися так, що змушений був залишити і авіацію, і армію взагалі. Довелося обирати іншу, мирну професію. Оскільки з дитинства любив читати (в сільській бібліотеці не було жодної непрочитаної ним книги), став студентом Черкаського педуніверситету. У 1948 році сім’я переїхала в Монастирище. Молодого офіцера призначили директором районного Будинку культури.
   Ювіляр – людина багатогранна, творча, неординарна особистість. Він – чудовий учитель та невтомний краєзнавець – дослідник.
    Навіть, після виходу на заслужений відпочинок, Іван Іванович продовжував працювати – став відповідальним секретарем товариства «Знання» та охорони пам’яток історії і культури, редактором дирекції районної кіномережі, а з 1991 року – старшим науковим співробітником Монастирищенського краєзнавчого музею. Власне він і є одним із провідних ініціаторів створення районного музею, музею МТС, сільських музеїв в Халаїдовому, Сарнах, Бачкуриному. Та все ж головна заслуга ювіляра в тому, що він, працюючи в позаурочний час, дослідив, вивчив, відтворив і подарував нащадкам історію Монастирищенського краю.  Його перу належать такі видання: «Сільське господарство району: вчора, сьогодні, завтра» (1991 р.),  «Монастирищина. З історії рідного краю» (1995 р.), «Шляхами нескорених» (1999 р.), «Нариси з історії Монастирищенського району» (2003 р.), «Їх було 897…» (2005 р.), «Черкаський край в особах. Монастирищина» (у співавторстві, 2005 р.), «Освіта Монастирищини: становлення та розвиток» (у співавторстві, 2007 р.), «Культура Монастирищини на тлі її загального розвитку» (у співавторстві, 2010 р.), збірка оповідань, нарисів, інсценізацій «Життя прожити – не поле перейти» (2010 р.), численні публікації в ЗМІ, оповідання – це ті твори, без яких історичне минуле краю можна було б вважати втраченим назавжди.
     Багаторічна, творча, натхненна праця ювіляра гідно оцінена не лише монастирищанами.  І.І.Волошенко – переможець конкурсу «Краща книга місцевого автора», двічі – лауреат премії ім. Максимовича (у 2001 та 2008 роках), має звання Почесного громадянина району та міста. У 2008 році праці І.І.Волошенка були гідно оцінені державою. Нашого земляка нагороджено орденом «За заслуги»  3-го ступеня.  
    Наразі Іван Іванович відпочиває та уважно слідкує за подіями у нашій країні.
 
 
                                            Виконавчий апарат районної ради
Повернутись