Афганістан - мій біль, моя пекуча рана...

 
    Афганська війна… Брудна, неоголошена. Та хіба війни бувають чистими? 160-ти тисячам жителів України судилося пройти крізь горнило афганської війни. 3383 з них повернулись додому у цинкових трунах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть з невиліковними хворобами. 86 українських юнаків – у полоні, більшість з яких можна вважати такими, що пропали безвісти.
  Схилити голови перед світлою пам’яттю земляків у День 
вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 27-ї річниці виводу військ з Афганістану прийшли керівники Монастирищини, воїни-інтернаціоналісти, їх родини, близькі та друзі тих, хто зазнав афганського пекла, представники установ і організацій, громадськість району.
    Розпочалися урочистості о десятій годині покладанням квітів до пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам та відправленням панахиди за загиблими. Поминальну панахиду відслужив протоієрей Олег (Селецький), пом’янувши в молитві усіх воїнів, які загинули на полі бою, виконуючи військовий обов’язок, а також тих ветеранів, які померли за ці роки.
   Після цього учасники заходу зібралися у районному будинку культури, де відбулася урочиста частина та концертна програма під назвою „Пам’яті вогонь незгасний”. В урочистій і водночас теплій обстановці воїнів-інтернаціоналістів привітали голова районної державної адміністрації Олег Недогода, заступник голови районної ради Майя Фариба, заступник міського голови Володимир Храновський. Вони щиро подякували землякам, на долю яких випали нелегкі випробування, які, ризикуючи життям, проявили свій героїзм, доблесть, мужність далеко за кордонами рідної Батьківщини і висловили своє співчуття рідним загиблих та померлих воїнів.
  -  Воїни, які пройшли пекло війни, - відзначили керівники району, - завжди були і є прикладом мужності та неймовірної відваги, зразком людей, для яких обов’язок – це не просто слово, а норма поведінки, зміст життя. Вони продовжують боронити свою Батьківщину і сьогодні, у зоні Антитерористичної операції.
    Світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя у страшній афганській війні, померлих внаслідок отриманих травм та поранень, а також героїв, що віддали життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України у 2014-2016 роках
було вшановано хвилиною мовчання. 
    Ті, кому доля усміхнулася, і хто повернувся додому живим і нині вартий гідного шанування, а це - 107 наших земляків, колишніх воїнів-інтернаціоналістів. Всім їм цього дня було вручено відзнаки Президента України та пам’ятні медалі «25 років виведення військ з Афганістану».
    Під час урочистої частини військовий комісар Вадим Саранюк подякував ветеранам за їхню честь, мужність і стійкість, а голова районної громадської організації Української Спілки ветеранів Афганістану, воїнів-інтернаціоналістів Черкаської області Леонід Прудиус, привітавши побратимів із святом, вручив їм подяки, грамоти обласної районної громадської організації Української Спілки ветеранів Афганістан
    Після урочистої частини присутні у залі мали змогу переглянути чудовий концерт із поетично-музичними композиціями, які підготували працівники районного будинку культури.
   Цього ж дня відбулася традиційна зустріч керівників району із воїнами-інтернаціоналістами. У роботі заходу взяли участь заступник голови районної ради Майя Фариба, заступник голови районної державної адміністарції Руслан Терещук, голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану, воїнів-інтернаціоналістів Леонід Прудиус, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, установ та організацій району.
    У ході зустрічі було обговорено ряд актуальних питань соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів та членів їх сімей: пільгове перевезення учасників бойових дій, умови призначення пенсій даній категорії, виплати допомоги по безробіттю, медичне забезпечення та інші.
 
  ... За багаторічною традицією воїни-афганці зібралися у своєму дружньому колі, аби пригадати часи служби в армії, військову дружбу, людську честь, мужність побратимів, пом’янути загиблих, які не повернулися додому. За дружнім розмовами були і пісня, і гумор, і знову ринули спогади про війну та розповіді про нинішнє життя бойових друзів. Всім було цікаво, невимушена та тепла атмосфера панувала до завершення зустрічі. Ніхто не поспішав від’їжджати, довго прощались, обіймались…
 
     Сьогодення ліквідувало „білі плями” нашого недалекого минулого. Поіменно назвало тих, на чиїй совісті марно пролита кров тисяч людей. Але тінь їхньої провини не повинна падати на колишніх радянських солдат, офіцерів і прапорщиків, котрі волею долі опинились на афганській землі. Адже у солдата є обов’язок перед Батьківщиною, клятву на вірність якій він дає разом зі словами присяги.
  Може допускати помилку уряд, може бути бездарним командування, але солдат, який щохвилини під кулями ризикує своїм життям, не може бути винним. Вірні присязі, переконані в тому, що захищають інтереси Батьківщини і надають дружню допомогу сусідньому народу, солдати лише виконували свій військовий обов’язок. Вони повернулись з тієї війни, а в той же час там, в палаючому Афганістані, так і залишилися... Залишилися у своїй пам’яті і в пам’яті афганського народу. Залишилися хорошим і поганим. Чого було більше – розсудить історія.
     Бої завершуються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни. То ж наші діти й онуки повинні знати своє історичне минуле, якнайбільше правди, нехай гіркої, але правди...
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконавчий апарат районної ради
Повернутись