15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

                                                                  
 
     З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
     Двадцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
    Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..
    Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.
    Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.
   Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.
 
                      Шановні  воїни - інтернаціоналісти!
 
    Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Сьогодні ваш безцінний бойовий досвід потрібний для підготовки наступних поколінь миротворців, адже наша держава і надалі продовжує виконувати свою благородну місію і вносить значний вклад у забезпечення миру та добросусідських відносин між країнами світу.
    Ваша активна життєва позиція, вірність військовій присязі заслуговують на глибоку повагу. Ми вдячні вам за мужність і патріотизм, за стійкість та витримку. Ваші діти можуть по праву пишатися своїми батьками.
    Сьогодні ми схиляємо голови перед вічною пам'яттюсолдат, які не повернулися живими на рідну землю з іракської пустелі, мінних полів Лівану та Анголи, джунглів Ліберії та Сьєрра-Леоне, загинули в етнічних сутичках на Балканах.
    Від Монастирищенської районної ради, усього депутатського корпусу зичу вам, шановні воїни–інтернаціоналісти, міцного здоров’я і мирного неба, добра і злагоди вашим родинам , достатку і довголіття, аби жахіття війн більше ніколи не поверталися у наше мирне життя.
 
 
З повагою
Голова районної ради                                   І.І. Нестеренко

 

Повернутись