Попудня і Забіляни

                                               ПОПУДНЯ
 
    Є на карті України чудове і неповторне село – Попудня, земля якого овіяна легендами козацької вольності, духом свободи, скроплена кров’ю наших пращурів, які власним життям платили за цю свободу, рясно полита солоним потом хліборобів. Ще 6 -7 тисяч років тому на цій території жили племена трипільської культури. Трипільці - пращури українців, які досягли високого рівня розвитку і передали іншим племенам свою мову, звичаї і традиції, а ще – уміння вирощувати і пекти хліб, ткати полотно, ліпити мистецькі вироби із глини. Село Попудня утворилося за часів козацької доби в 1645 році і було багате на історичні події. Історія назви  села говорить про те, що у 1640 – х роках козак Попуд осів у верхів’ї річки Одаї. Його оселя, за переказами, знаходилася неподалік від Татарського шляху та головних торгових доріг, які йшли з Білої Церкви, Вінниці і Липовця на Умань, Одесу, Крим.
    Під час весняного землеустрою у 1924 році 13 дворів села об’єдналися у перший колгосп «Праця», а у 1929 році виник новий колгосп «Хлібороб», головою якого обрали А.С.Башняка. У 1930 році у Попудні розпочалася масова колективізація.
    Розпочалася Велика Вітчизняна війна. Захищати Вітчизну на фронти пішов 191 попуднянин, а повернулось додому лише 70. Відбудовчі роботи в селі розпочалися відразу ж після визволення  ( 10 березня 1944 року). Всі роботи лягли на плечі жінок та підлітків. Самовіддано працювали Марія Крохмаль, Марія Башняк, Марія Лапірон, Палажка Біла. Переживши голод 1947 року, попадянці рік за роком прагнули досягти довоєнного рівня господарювання. У 1959 році колгоспники об’єдналися з Сарнами в одне господарство «Ленінський шлях». А вже у 1962 році знову створили самостійне господарство. У 50-60 роках в селі завершили електрифікацію, збудували приміщення тваринницьких ферм, будинок механізатора, дитсадок, лазню. А у 1981-1985 роках було збудовано школу, дитсадок, школу, ФАП, більше 15 житлових будинків для працівників господарства. Разючі зміни в Попудні почалися з 1986 року, коли господарством керував А.І.Кучер, було вирощено рекордні врожаї зернових та технічних культур.
    Сьогодні до складу Попуднянської сільської ради входять села Попудня, на території якої проживає 713 жителів, і Забіляни – 37 жителів. До складу сільської ради обрано 12 депутатів, працює три постійні комісії, до складу виконкому входить 16 осіб. Сільським головою у Попудні вдруге громада обрала Григорія Івановича Іщука. В селі працюють дитячий садок «Чебурашка» (завідуюча О.М.Крохмаль), школа І-ІІІ ступенів (директор С.С.Лента), будинок культури (директор М.М.Руденко), місцевий музей (завідуюча В.П.Медвідь), бібліотека (завідуюча Л.Л.Поліщук), обслуговують жителів 5 приватних магазинів.
    Значного свого розвитку село досягло, коли місцеве господарство ім. Шевченка у 1988 році очолив П.М.Орендарчук. Саме тоді за кошти господарства активно велось будівництво тваринницьких та виробничих приміщень, адміністративних будинків, обрядовий зал, який нині є окрасою центру села, будинків для механізаторів, асфальтувались вулиці.
    Місцевий дитячий садочок відвідує 30 діток. В приміщенні дитячого садочка за кошти сільської ради проведено капітальний ремонт.
    Завдяки старанням та фінансової допомоги депутата обласної ради А.А. Крохмаля, школярі отримали чудовий подарунок – біля школи змонтовано другий у районі сучасний багатофункціональний спортивний майданчик, де молодь сама активно займається спортом. Варто зазначити, що при школі функціонує шкільний краєзнавчий музей, який започаткував, (нині уже покійний) вчитель Попудянської школи М.В.Бондар, а впорядковує на даний час учитель – пенсіонер, В.П.Медвідь. Окрасою та духовним осередком є Покрівська церква, у спорудженні якої допомагало місцеве господарство КСП ім. Шевченка.
    На традиційних весняних толоках, започаткованих сільським головою Г.І.Іщуком, уже упродовж багатьох років мешканці сіл наводять порядок не лише на власних подвір’ях, а й на вулицях, за парканами, біля доріг. Працівники кожної установи приводять у належний стан прилеглі території. Учні наводять порядок біля школи та в парку, а молодь дбає про чистоту біля будинку культури. Варто зауважити, що далеко не кожне село має такі дороги, як Попудня. Практично кожна вулиця села асфальтована. Це, звичайно, заслуги колишніх керівників місцевого господарства, які були справжніми господарями, і людьми, небайдужими до питань благоустрою населеного пункту це: С.Крохмаль, М.П.Ковтонюк,  А.І.Кучер, П.М.Орендарчук і, безперечно, заслуга місцевої влади.Традицію доброго господарювання своїх попередників продовжує примножувати сільський голова Г.І.Іщук, постійно дбаючи про соціально – культурний розвиток територіальної громади, інфраструктуру і благоустрій території.
     А ще гордиться Попудня не лише новими будинками, неповторними краєвидами, а насамперед своїми мудрими і роботящими людьми. Знатними людьми Попудні є відомий священник, перший митрополит Української автокефальної церкви Костянтин Липківський, доктор сільськогосподарських наук В.С.Козачок, академік, член – кореспондент АННПУ А.К.Завальнюк, доктор педагогічних наук Г.Є.Вараниця, кандидати медичних та педагогічних наук Микола та Степан Крохмалі, академік Академії нестандартних наук І.К.Шклярук, колишній заступник голови райдержадміністрації Г.Л.Бирко. Жодне село немає такої кількості заслужених працівників, як Попудня. За добросовісну працю це звання отримали заслужений енергетик В.Ю.Пономаренко, відмінник народної освіти, кавалер ордена Знак Пошани М.С.Сідавська, кавалер ордена Трудової Слави В.Г.Рога. Проте найбільше серед заслужених тих, хто продовжує хліборобські традиції, започатковані з діда – прадіда. За вагомі трудові здобутки стали заслуженими працівниками сільського господарства В.І.Бирко, П.М.Орендарчук, Ф.О.Вараниця.
    Особливо приємним є той факт, що навіть сьогодні у непростих економічних обставинах святу справу своїх предків продовжує А.А.Крохмаль. Для того, щоб досягти успіху у власній справі, потрібно без міри любити те, чим займаєшся. Саме в цьому правилі вбачає Андрій Аркадійович секрети свого успіху. Так, створивши селянсько – фермерське господарство «Ладіс» десять років тому, уже через кілька років господарство вирощувало рекордні врожаї ранніх зернових культр. А вже у 2005 році колектив СФГ «Ладіс» посів друге місце в загальноукраїнському конкурсі «Україна зернова», у 2006 році господарство стало переможцем цього конкурсу. У 2009 році господарство, яке очолює А.А.Крохмаль, знову зібрало рекордний урожай озимої пшениці. Такі досягнення не могли бути не поміченими. Визнання наздогнало Андрія Аркадійовича і його у 2010 році визнано переможцем найпрестижнішої загальнонаціональної програми «Людина року – 2010» у номінації «Кращий аграрій року». Наполегливо крок за кроком А.А.Крохмаль йшов до визнання, щоб довести, що сільське господарство має перспективи, що саме завдяки розвитку сільські території матимуть шанс на процвітання, а селянина гідне життя.
    Нині основними завданнями територіальної громади є ремонт доріг (в бюджеті закладено 150 тис. грн), капітальна реконструкція вуличного освітлення у Попудні та Забілянах (на це заплановано використати 80 тис. грн), введення в експлуатацію газової мережі села з підвідним газопроводом, підготовка до святкування 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка (ремонт проїжджої частини вул. Шевченка, ремонт погруддя поета біля сільської ради), благоустрій села.