Івахни

                                      ІВАХНИ
    Поселення Івахни складається з двох частин, які знаходяться на протилежних берегах річки Гірський Тікич. Заснували його два вільних поселенці на ймення Івани. В давні часи це ім’я  звучало як Івахну. Тому й поселення назвали у множині – Івахни. Відбулась ця подія, вірогідно, між 1550 – 1600 роками, коли землі нашого краю перейшли від Литовського князівства до Речі Посполитої (Польщі) у 1569 році. Землі лівого берега Івахнів, Яцковиці, Княжої Криниці та Шабастівки з початком 1700 років належали одним господарям, а земля правого берега Івахнів, Зарубинців, Княжиків та Цибулева – іншим. В  той час по Гірському Тікичу пролягав умовний кордон Уманського та Брацлавського повітів, а ще раніше – між володіннями магнатів Калиновських та Конецьпольських ( Біла Церква).
    Церкву в Івахнах заснували в 1752 році на Михайла. При ній раніше існувала церковна школа грамоти. На греблі працював млин, на околицях – 4 вітряки заможніх селян, слюсарна майстерня заводу, 5 кузень. Торгівля знаходилась в руках 8 єврейських родин.
    На землях Івахнів знаходиться 13 курганів скіфської (3 тисячі років тому) та ямної ( 4 тисячі років тому)  культур.
    Селяни стали вільними громадянами з 1863 – 1864 років, незалежними від панів Підгорських та Рогозинських, мали свої власні наділи.
    На долю частини селян вплинуло будівництво цукрового заводу у 1876 році. Під його забудову Рогозинські віддали 26 десятин Івахнівських земель.
    За адміністративним поділом Івахни були частиною Лукашівської волості Липовецького повіту Київської губернії.
    Місцева рада в селі утворена в 1919 році.
    На підставі закону від 5 лютого 1920 року сільська рада разом з комітетами бідноти розпочала поділ земель Підгорських та Рогозинських. Із 1922 року з’я вився новий куток в Івахнах – Садиби. В цьому ж році на частині поміщицьких земель влада утворила відділки Цибулівського бурякорадгоспу, а центральною садибою стали Івахни. В часи запровадження нової адміністративної реформи – 1923 рік – Івахнівська сільська рада входила до складу обох районів.
    Об’єднання колгоспів як на лівому, так і на правому берегах Гірського Тікича відбувалось нелегко. Голодомор 1933 – го року перешкодив зміцненню господарств – в Івахнах вимерло найбільше людей від усіх інших поселень району.
    В 1937 році в цьому в селі знайшли 34 «ворогів народу». Реабілітували всіх в 1960 – х  роках, на жаль, уже посмертно.
    На війну в 1941 – му пішло 223 чоловіки. Свободу селу на Різдво 1944 року принесли воїни  240 - ї  стрілецької дивізії генерала Т.Х.Уманського.
    В1950 – 1960 – х  роках івахняни спорудили два пам’ятники: один – на братській могилі, другий – полеглим односельчанам. В1983 р. їх замінили на меморіальний комплекс.
    За роки п’ятирічок в селі прагнули розвинути всі галузі сільськогосподарського виробництва. У 80– ті роки тут було створено радгосп. У 1985 році  він мав 6131 га землі в тому числі майже 5 тисяч гектарів ріллі. На жаль, в нових умовах господарювання керівництво радгоспу, спеціалісти не зуміли своєчасно перебудуватися. Спаду виробництва сприяла і зміна статусу радгоспу.
    За переписом 2002 року в селі зафіксовано 613 дворів, в яких проживало 1357 жителів. В 2010 році сільським головою обрана Лідія Миколаївна Середюк (вперше).
    Від села до районного центру 18 км, територія складає3017 гектарів, земель державної власності 1034,89 га,  приватної – 1982,1 га.
    За станом на 1 січня 2013 року в селі 519 дворів, проживає 1121 особа, дітей дошкільного віку – 76, шкільного – 111, громадян пенсійного віку – 487, працездатного населення – 496, працюючих – 134, виборців – 949.
    До складу сільської ради обрано 16 депутатів, працює 4 постійні комісії ради.
    Земельні паї орендує ПрАТ « Райз Максимко» (вирощування зернових та технічних культур).
    В селі працюють школа, дитсадок «Колосок», ФАП, аптека, заклади торгівлі, філія «Ощадбанку», будинок культури, дві бібліотеки, музей, православна церква Почаєвської ікони Божої Матері. До основних історичних та історико – архітектурних пам’яток належать 13 скіфських курганів, братська могила, меморіал і поховання полеглих в роки Великої Вітчизняної війни воїнів, пам’ятні знаки: САУ – 152, «Перший трактор», «Голодомор».
    Хотілося б сказати кілька слів про керівника громади, педагога із 20 – річним стажем Лідію Миколаївну Середюк. Родом вона із Канівщини, але, як кажуть, душею прикипіла до славного села над Тікичем і прагне, аби віддавати на благо громади всі свої здібності організатора, втілювати нове, прогресивне і краще. Працьовиті, дружні, терплячі люди, її односельці того варті.
    Як і в багатьох селах району, в Івахнах є проблема забезпечення якісною питною водою. Уже 160 членів кооперативу забезпечені питною артезіанською водою, в планах на майбутнє залишається підключення  такої води до дитсадка, школи, інших закладів соціальної сфери. Проведено ремонт доріг (вул. Бурди), ці роботи продовжаться і вимагають великих коштів, значне фінансування потрібне і на виконання програми із освітлення вулиць села, протяжність яких велика – майже 20 кілометрів.
    Більше ста дітей відвідує школу, колектив якої працює за історико – краєзнавчим напрямком. Вчитель історії, краєзнавець Ю.М.Калашник веде велику пошукову роботу. Його дослідження з історії рідного краю, розповіді про « Змієві вали» це справді науково – пошукова діяльність. Звісно, що кожен із педагогів прагне внести нове, прогресивне в роботу, діти здобувають міцні знання, мають і спортивні успіхи, незважаючи на те, що досі довгобудом стоїть спорткомплекс. Спортивна гордість школи і села – брати Ковалі Віталій та Олександр, обидва вони займаються в клубі «Ояма». Віталій став чемпіоном у змаганнях. Щороку команда івахнянців бере участь в різних  змаганнях, в тому числі і в районних «Найспортивніше село».
    Приємно, що пожвавилась робота всіх, хто має таланти, любить пісню і художнє слово – нині йде активна підготовка до районного огляду, включились в це і ті, хто традиційно відданий сцені, а от молодь, на жаль, не проявляє такої ініціативи.
    В школі навчається 111 дітей, а дитсадок (він працює цілорічно) відвідує 24 діток. З 2012 року тут працює централізоване опалення. В минулому залишились всі незручності, коли потрібно було палити в грубках, а дітки тоді змушені були весь час бути в одній кімнатці. З допомогою ПрАТ «Райз Максимко» (генеральний директор С.О.Погорелий, директор М.О.Орендарчук), батьків, сільської ради в дитсадку облаштували центральне опалення, розпочали  заміну вікон та дверей, реконструювали піднавіс, обновили паркан. Діток в селі більшає – торік народилось 11 (до речі, двоє вже в цьому році), отож з часом запрацює нова група.
    Найповажніші жителі села – ветерани війни та праці. Для них працюють і соціальні працівники, і волонтери, і сестра милосердя від Товариства Червоного Хреста. Учні приходять в домівки тих, хто пережив війну, відбудовував село.
    В цьому році планується продовження виконання програми із освітлення вулиць села, ремонт доріг, вони, як і скрізь, після зими в жахливому стані, впорядковується документація щодо відновлення недобудови школи – спортивного залу. Залишається невирішеною проблема ФАПу: вкрай необхідно відремонтувати дах, утеплити приміщення, однак коштів на це районною лікарнею не передбачено.